Файли

Історія школи  в Пустомитах

        З  архівних документів відомо, що у 1764 році єпископ М. Шадурський наказував парохам засновувати в селах Галичини школи-дяківки, які мали бути розташовані недалеко від церкви і перебувати під опікою парохів.

В акті церковної візитації 1765 року зазначено, що школа-дяківка у Пустомитах колись знаходилася на чверті церковного поля, яке ще років 30 тому було забрано до двору. У школі вже 10 років живе селянин Юзва Трач. Коли пан Рох Венявський закріплював у 1765 році землі за церквою, то зазначив, що селянин Юзва повинен віддати колишній церковний город під школу. Отже, школа в Пустомитах була ще в середині XVІІІ ст.

Даних про те, як функціонувала школа і чи вона взагалі була діючою немає.

Лише 13 травня 1857 року селянин Онуфрій Галамай зробив акт передачі землі для школи. Він отримав у спадщину від батька Івана 13,5 морга землі і третину, що з півночі тягнулася до поршнянського ставу (4,5 морга) подарував школі.

2 березня 1858 року був підписаний акт, що громада передає школі навічно будинок з інвентарем, земельну ділянку і зобов’язується утримувати вчителя та шкільне приміщення. Під цим актом підписався 61 господар. Першим учителем був Гольмянович.

У 1862 році учителював Степан Пшедримірський, котрий мав 17 років стажу. У школі нараховувалось 22 хлопців та 13 дівчат. Мовою викладання була українська.

1867 року школа в Пустомитах стає «тривіальною», тобто державною.

1874 року школа в Пустомитах, де учителював дяк Теодор Гай, була приєднана до етатової (самостійної) в Наварії і стала її філією, а у 1879 році отримала статус етатової. У результаті конкурсу вчительську посаду отримала Марія Щуровська.

19 лютого 1887 року відбулося посвячення нового шкільного будинку, організоване вчителем Михайлом Гавдяком.

1 вересня 1892 року місцева школа, директором якої був Іван Гораковський, отримала статус 2-класної.

Весною 1912 року громадська рада ухвалила вести навчання в сільській школі польською мовою. Українці погрожували страйком, але вдіяти нічого не змогли, бо з 1 вересня цього року школа для українських дітей стала чужою. За даними читальні у ній тоді навчалося 117 українських та 100 польських дітей, працювали Іван Бачинський, Юзефа Хаблівна та Корнелія Стернюківна.

У 1923 році в селі директором 2-класної школи був Леон Фок, продовжувала працювати Юзефа Хаблівна, а також тимчасово призначені вчителі – Слівінська Юзефа та Слівінська Яніна.

У 1931 році в Пустомитах працювала трикласна і однокласна школи, а також двокласна у с. Глинна і однокласна в присілку Парцеляція. У трикласній школі навчалося 46 українців, 127 поляків та 2 євреї. Українці внесли 32 декларації з вимогами ведення навчання українською мовою для 46 учнів.

У 1940 році початкова школа була реорганізована в неповну середню (семирічну), а в 1944 стала середньою, де розпочало навчання 194 учні.

Середня школа займала приміщення колишньої початкової, збудованої ще у XIX ст., яка знаходилась біля дерев’яної церкви і цвинтаря на урочищі «Вир».

У цьому шкільному будинку були 4 великі класні кімнати, учительська, кабінет директора, а також приміщення, у якому мешкали вчителі. Під класи віддали також частину будинку плебанії, що знаходився неподалік від основного корпусу школи.

На шкільному подвір’ї вчителі разом із учнями старших класів обладнали спортивний майданчик, а біля залізниці – стрілецький тир. З південного боку розбили квітник та впорядкували пришкільну ділянку. Урочище «Фоса» було місцем катання на ковзанах і гри у «свинки».

«Вир» використовувався як відкритий басейн від початку травня до кінця вересня. Майже усі діти шкільного віку уміли плавати.

Навчання у школі велося у дві зміни. Бракувало чорнила, ручок, зошитів та підручників. Сиділи учні за довгими партами на 4 – 5 місць. Багато дітей мали графітні дошки і палички. На цих табличках учень писав у школі, потім удома вивчав законспектоване, стирав і вже тоді виконував домашнє завдання.

До початку 1944 – 1945 навчального року прибули півтора десятка вчителів із Полтавської, Сумської, Чернігівської, Дніпропетровської областей. Їх розселяли в сім’ях селян. Учителі мали невеличку зарплату, жили скромно, а місцеві жителі допомагали їм продуктами. Імена цих людей назавжди вписані в історію школи: Підлісна Марія Василівна, Мірошниченко Олена Іванівна, Лугова Ольга Павлівна, Мінченко Марфа Олексіївна, Іщенко Андрій Фомич, Гейко Михайло Васильович, Імшеницька Ніна Борисівна, Безлюдько Марія Григорівна, Шаповал Марія Іллівна, Жмінько Наталія Іванівна, Кужир Дмитро Микитович, Бех-Забродська Ольга Василівна, Немчинів Микола Григорович, Ситник Василь Іванович.

Закінчилась війна. Повертались з фронту батьки та вчителі. Багато сімей не дочекалися своїх рідних та близьких. Протягом 1945 – 1946 років кількість учнів збільшилась за рахунок дітей, переселенців із Польщі. Відвідували школу і діти районних начальників, які оселились у будинках тих, хто виїхав у Польщу або був вивезений до Сибіру.

Прибули до школи нові вчителі – Анатолій Миколайович Груздьов та Іван Якович Ярмоленко.

У 1947 році відбувся перший випуск учнів, які здобули повну середню освіту. Були накриті столи, багато квітів, музика і танці. Доброзичливі слова на щасливу дорогу виголосили директор школи Михайло Васильович Гейко, завідуючий Пустомитівським райвно Андрій Фомич Іщенко, заступник директора школи Ніна Борисівна Імшенецька, батьки.

Перших випускників було всього 19, екзамени більшість здала на «відмінно» і «добре», майже усі здобули вищу освіту і влаштувалися на хорошу роботу за спеціальністю: Бас Емілія – економіст, Билень Марія – вчитель, Венгер Марія – вчений-агроном, Верхола Віра – економіст, Возна Ольга – економіст, Денега Мирон – інженер, Дибаль Ярослава – вчитель, Жмінько Марія – вчитель, Карпяк Марія – вчитель, Карпяк Володимир – інженер, Лаврикович Євген – інженер, Пакош Ганна – лікар, Пакош Мирон – інженер, Пакош Марія – вчитель, Рейтер Ганна – вчитель, Сташків Марія – медсестра, Сташків Мирослав – інженер, Хохла Іван – інженер, Шевчук Остап – технік.

1947–1948 навч. рік школа працювала під керівництвом нового директора – Ольги Василівни Забродської.

Третій випуск учнів десятого класу відбувся у 1949 році.

Останню чверть 1949 – 1950 навчального року учні розпочали у новому двоповерховому будинку недалеко від вапнового заводу (сьогодні неіснуючого).  Будова зводилась ще перед війною і призначалась для лікарні, тому навколо був засаджений черешневий сад.

       до літопису1           до літопису2                                                                                   

 літопис13

 Такий вигляд мала новозбудована школа

 Молоді саджанці бережливо були завезені аж із Угорщини і прекрасно прижилися на грунтах, які сформувалися на вапняках і підходили близько до поверхні (до речі, цей сорт крупних жовтих черешень ніде більше в Пустомитах не прижився).

У цьому році директором став Микола Іванович Туренко. Протягом декількох років на базі школи організовувався літній табір відпочинку для хворобливих дітей з усієї Львівщини. А черешні давали їм вітаміни, яких бракувало у їхньому організмі. Пізніше, невідомо з чиєї вказівки, сад було зрізано.

Заступником директора школи у 1949 році став біолог Василь Юхимович Войтанік.

З цією людиною пов’язані цікаві сторінки історії школи. Свої уроки з природи та ботаніки він проводив у першій та четвертій чвертях на свіжому повітрі, а точніше – на пришкільній навчально-дослідній ділянці, а це була справжня лабораторія, яка протягом кількох років визнавалася кращою в області. Тут проводили районні, обласні і республіканські семінари.

 літопис9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Науковий підхід до справи, висока агрокультура, сприяли тому, що на ній учні , під керівництвом вчителя отримували високі врожаї городніх культур. Школа мала свій павільйон на виставці. Багато дітей, за плідну роботу були нагороджені цінними подарунками і поїздками до Києва.

 

 

 

 

 

 

Завідуючий Пустомитівського райво та учні

Пустомитівської школи на злоті юних натуралістів у м. Львів на вул. Стрийській

 

У 1949 році за «шпигунську діяльність» заарештували вчителя англійської мови Миколу Григоровича Немчиніва. В цей час у школах, організаціях та підприємствах працювали люди (донощики), які слідкували за колегами, підслуховували їхні розмови, провокували на висловлювання про комуністичну партію, радянський лад та ін., а пізніше доповідали у відповідні органи. З цієї причини вчителі були дуже обережні у висловлюваннях, приховували свої справжні думки.

У 1950 році педагогічний колектив школи поповнили молоді, з університетською освітою, вчителі: Огієнко Тамара Костянтинівна (вчитель історії), Івашків (Данько) Олена Михайлівна (вчитель української мови та літератури), Тимошенко Тетяна Іванівна (вчитель хімії), Галич Марія Лук’янівна (вчитель географії), Галич Василь Сергійович (вчитель фізкультури).

У 1950 році школу закінчили 16 учнів.

П’ятий випуск десятого класу відбувся у 1951 році. Закінчило школу всього 13 учнів. Згодом 12 з них отримали вищу освіту.

         Потрібно відзначити великий потяг дітей до театральних вистав, музики, мистецтва, спорту. Учні школи часто влаштовували «театральні неділі» для своїх батьків. Один з таких театрів був у дворі Євгенії Палюшок. Влітку у недільні чи святкові дні батьки із своїми кріслами збиралися у дворі, де сценою служив тік стодоли, відокремлений великою завісою, а театральним залом було просторе подвір’я. Режисерами – постановниками були Марія Дуда (Притула), Ліда Палюшок (Іваніцька), Марія Гура, Віра Білоган, а також батьки. Акторами виступали учні різних класів, залежно від характеру вистави чи концерту.

З часом у школі організували великий хор, драматичний гурток, танцювальні колективи.

 літопис13

 

  

Танцювальний гурток Пустомитівської школи

 Кеівник – Дибаль Ярослава Мартинівна (вч. математики)

 

 

 Хором керував Зіновій Іванович Дмитерко, а драмгурток і танці при допомозі вчителів вела молоденька Ольга Омелянівна Гринчук.

 

                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Танцювальний гурток Пустомитівської школи  виконує танець «Чеська полька»

 (кер. Гринчук О. О.)

 

    

     У 1951 році школу очолив новий директор – Леонід Іванович Олешкевич, філолог за фахом. У цей же рік почали працювати історик Михайло Мінович Будник, вчителька англійської мови Ганна Іванівна Коваль, географ Галина Яківна Будник.

         Філологи Олена Михайлівна Івашків (Данько), Євгенія Абрамівна Шільман, Марія Йосипівна Шапіро прищеплювали учням любов до художнього слова, до читання.

         Шостий випуск відбувся у 1952 році, а десятий клас закінчило 10 учнів. Вісім з них отримали вищу освіту.

         Слід зауважити, що в перші 10 – 15 післявоєнних років випускники хотіли здобувати інженерні та педагогічні спеціальності. Тому й не дивно, що чимало випускників тих років стали провідними інженерами, головними конструкторами великих заводів, фабрик та науково-проектних інститутів. Серед них – В. Карп’як, М. Денега, Є. Лаврикович, В. Мороз, В. Кульбачко, Ф. Кашицький, Ф. Осташевський, Ю. Пакош, М. Шабаковський, М. Карпінець, О. Бойко, В. Блискош, М. Лобас, Є. Михальчишин та інші. Це – гордість школи, вони гідно представляли Львівщину в Україні і далеко за її межами.

     У 1953 році відбулися певні зміни і в учительському корпусі: з різних причин одні вчителі залишили школу, а на їх місце призначили інших.

        до літопису4                                            

 Учні 8-б класу та вчителі Данько О.М., Олешкович Л.І., Буднік М.М., Яхимович П.І., Безлюдько М.Г. (1953р.)

 

До педагогічного колективу влилися Лев Володимирович Зігура, Юрій Тимофійович Тромбачов, Іван Герасимович Килипенко, Василь Іванович Дронов.  Директором школи став Петро Іванович Яхимович.  Школу закінчило 20 учнів.

 

 до літопису3

 

Гринчук О.О., Буднік Г.С.,Коваль Г.І.,   Килипенко І.Г.,  Яхимович П.І. (директор школи), Данько О.М., Гриньків М.П., Салагай О.І., Тромбачов Ю.Т. (зліва на право)

літопис12

Велика увага в школі зверталася на фізичне виховання учнів. Зачинателем спортивного життя став Данило Сергійович Мінченко – вчитель історії та креслення.

Волейбольна команда Пустомит, кістяк якої складали випускники нашої школи, кілька років поспіль займала призові місця на обласних змаганнях. Двічі команда володіла кубком області і захищала честь Львівщини на республіканських змаганнях. До складу команди входили Євген Лаврикович, Роман Диба, Федір Осташевський, Василь Гузій, Олександр Бойко, Алоїз Туркевич.

У 1951 році відродилася футбольна команда Пустомит, яка постійно виступала на першість області в 2-й групі. Учні школи впродовж багатьох років складали основу команди. Серед них – Р. Когут, Ф. Осташевський, С. Щепанкевич, М. Степась, Ф. Кашицький, В. Покидько, С. Когут, П. Сех, І. Гнивка, З. Білоган, М. Моногаров, Я. Коваль, Ю. Пакош, Я. Верхола, А. Улітін, І. Щепанкевич, Д. Топорівський, Я. Гончар та багато інших.

Активно займалися учні й легкою атлетикою, плаванням, шахами. Набирав темпи лижний спорт, а з появою у Пустомитах Тамари Рудич, неодноразової чемпіонки України та призера союзної першості, майстра спорту, – і велосипедний. У 1955 році школу закінчило 26 юнаків і дівчат.

Із приходом до школи вчителя фізкультури Василя Івановича Дронова почали розвиватись нові види спорту – акробатика та вільна боротьба. Новий учитель, майстер спорту з вільної боротьби, чемпіон України, зумів зацікавити цим видом спорту велику кількість школярів. А результатів не довелось довго чекати: команда борців спочатку почала займати призові місця на обласних змаганнях, а згодом деякі борці виступили і на республіканських. Серед них – Микола Степась, Петро Добровольський,  Роман Тимечко, Іван Гнивка, Сергій Щербай, який згодом став майстром спорту з боротьби, чемпіоном України, а згодом впродовж декількох років очолював обласну федерацію боротьби.

 У 1955 році вперше було два випускних класи з кількістю учнів – 53.

Починаючи з 1956 року, коли на новоствореному Наварійському озері запрацювали спортивні бази, в Пустомитівській середній школі виросла ціла плеяда відомих спортсменів з веслування на байдарках, каное і лижних гонок. Серед них:

  • Грешта Петро – чемпіон світу, заслужений майстер спорту з веслування на байдарках та каное;
  • Дідик Юрій – чемпіон СРСР, чемпіон України, майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках та каное;
  • Шокало Євген – чемпіон СРСР, майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках та каное;
  • Цимбала Ярослав – чемпіон СРСР, фіналіст чемпіонату світу, майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарках та каное;
  • Улітін Олег – призер України з лижних гонок, майстер спорту СРСР;
  • Макара Володимир – чемпіон України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Шумашкевич Ганна – призер ЦР «Авангард» з лижних гонок, заслужений тренер України;
  • Ріжок Микола – переможець Всесоюзних юнацьких ігор, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Шокало Дмитро – тренер з веслування на байдарках та каное;
  • Коць Любов – призер Спартакіади України серед школярів з лижних гонок;
  • Мадай Ігор – срібний призер Спартакіади України серед школярів з лижних гонок, чемпіон України серед ВНЗ;
  • Теплов Віталій – призер України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Голуб Володимир – переможець Спартакіади України серед школярів з веслування на байдарках та каное, кандидат в майстри спорту СРСР веслування на байдарках та каное;
  • Івашко Василь – чемпіон ЦР «Трудові резерви», майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Мадай Ярослав – переможець Спартакіади України серед школярів з веслування на байдарках та каное, кандидат в майстри спорту СРСР веслування на байдарках та каное;
  • Шикалович Володимир – призер України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Ковалів Олег – призер ЦР «Трудові резерви», майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Янюк Валерій – призер ЦР «Трудові резерви», майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Зуб Віктор – призер України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Майборода Юрій – чемпіон України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Гарайда Богдан – чемпіон ЦР «Трудові резерви», майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Осипенко Володимир – призер України, майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;
  • Когут Орест – чемпіон ЦР «Спартак», майстер спорту СРСР з веслування на байдарках та каное;

Вище перераховані досягнення лише тих спортсменів, що закінчили школу до 1974 року.

 

 

У 1974 році було здано в експлуатацію нове приміщення Пустомитівської середньої школи, побудоване у міському парку на стадіоні, у старому ж – організовано Пустомитівську восьмирічну школу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчителі Пустомитівської восьмирічної школи. Директор школи – Мицько Володимир Михайлович  (1984 рік)

 

 

У 1990 році Пустомитівську середню школу було перейменовано на Пустомитівську загальноосвітню середню школу №1, а восьмирічну – у Пустомитівську загальноосвітню середню школу №2.

У 1995 році Пустомитівська загальноосвітня школа №2 перейшла у новозбудоване приміщення.

 літопис14

  

Митрополит В. Стернюк освячує новозбудоване приміщення  Пустомитівської загальноосвітньої школа №2

 

 

 

 літопис15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Директор Пустомитівської загальноосвітньої школа №2 отримав символічний ключ від нової школи